«Мозок на автопілоті», або Чому юристи вважають себе нетворчими людьми, і як це змінити за 5 хвилин
Уявіть: ви застрягли у складній справі. Стандартні аргументи не працюють, шаблонні рішення вже вичерпані, а дедлайн невблаганно наближається. І в цей момент мозок видає… нічого. Тишу. Білий аркуш.
Знайомо? Саме тут і починається розмова про креативність, інструмент, який юристи найчастіше недооцінюють, хоча потребують щодня.
Коли ми чуємо слово «креативність», у голові юриста зазвичай виникає приблизно таке: «Це для дизайнерів», «Право — точна наука», «Мені важлива логіка, а не фантазії».
Але за цими відмовками ховається одне просте непорозуміння: креативність плутають із мистецтвом.
Насправді креативність — це здатність знаходити нестандартні зв’язки між речами, які здаються несумісними. А це саме те, що робить юрист щодня: знаходить зв’язок між нормою закону і конкретною ситуацією клієнта, між прецедентом і новою реальністю, між інтересами сторін і можливим компромісом.
Едвард де Боно — це справжній гігант у світі вивчення креативності. Власне, він був одним із перших, хто довів світові: креативність — це не містичний дар чи натхнення, а навичка, яку можна натренувати за допомогою конкретних алгоритмів.
Він розробив цілу філософію та набір інструментів для прокачки цієї навички. Нейробіологи підтверджують: мозок не ділиться на «творчий» і «логічний». Дослідження показали, що момент інсайту, коли раптово приходить рішення супроводжується спалахом активності в тій самій частині мозку, яка відповідає за аналіз і зв’язки між поняттями.
Ваш аналітичний мозок і є вашим творчим мозком. Просто іноді він застрягає в одній колії.
Що ж таке ця «колія» і чому з неї важко вибратися?
Мозок — надзвичайно економний орган. Він постійно шукає шаблони, щоб витрачати менше енергії. Якщо ви десять років вирішуєте корпоративні спори одним і тим самим способом, мозок прокладає глибоку нейронну «трасу» і їде нею автоматично.
Це зручно. Але коли задача нова, нестандартна або потребує нетривіального підходу ви заходите у глухий кут.
Саме тут на допомогу приходить простий, але напрочуд ефективний метод, розроблений Боно, метод випадкового слова.
Як це працює?
Принцип надзвичайно простий. Ви берете абсолютно випадкове слово з далекої від права сфери, наприклад природи, космосу, кулінарії, цирку і силоміць шукаєте зв’язок між цим словом і вашою задачею.
Мозок ненавидить безглуздість. Коли він отримує два несумісні поняття, він починає шукати міст між ними, і в процесі цього пошуку прокладає нові нейронні шляхи.
Саме через це найкращі слова для вправи ті, від яких перша реакція: «і що мені з цим робити?!». Якщо слово здається зрозумілим і близьким, воно не спрацює.
Наприклад, слово «суфлер» (людина за лаштунками театру, яку не видно, але без якої вистава зупиниться) на перший погляд не має жодного стосунку до юридичної практики. Але варто затриматися на ньому на хвилину і з’являються несподівані ідеї: юрист як суфлер для CEO на переговорах, формат послуги «юрист у навушнику» під час складної зустрічі, шаблони відповідей для клієнта на випадок кризових ситуацій.
Жодна з цих ідей не виникла б, якби мозок рухався звичним шляхом.
Пропоную вам вправу, яку можна зробити прямо зараз.
Для цього вам потрібно лише 5 хвилин і аркуш паперу.
Крок 1. Сформулюйте одну конкретну робочу задачу або проблему. Не абстрактну («хочу більше клієнтів»), а конкретну («як пояснити клієнту цінність превентивного юридичного аудиту, щоб він погодився»).
Крок 2. Прочитайте слово нижче. Не поспішайте, затримайтеся на ньому 30 секунд. Уявіть його візуально.
Слово: Абісаль — найглибша зона океану, куди не проникає жодне світло. Там існує життя, але за абсолютно іншими правилами, ніж на поверхні.
Крок 3. Запишіть мінімум 5 асоціацій між цим словом і вашою задачею. Не фільтруйте, пишіть усе, навіть абсурдне. Наприклад: «глибина», «невидиме», «інші правила», «там є життя, але його не помічають», «тиск».
Крок 4. Перечитайте список і запитайте: «Яка з цих асоціацій підказує мені щось нове щодо моєї задачі?»
Учасники наших вебінарів із цим словом, наприклад, приходили до таких ідей: назвати послугу «глибинний юридичний аудит» адже клієнт бачить лише поверхню, а юрист занурюється туди, куди сам клієнт не дістанеться. Або: зробити окрему пропозицію для виявлення «абісальних ризиків» — прихованих боргів, токсичних акціонерів, «сплячих» позовів, які не видно без спеціального аналізу.
П’ять хвилин. Одне слово. Кілька нових ідей, яких раніше просто не існувало у вашій голові.
Так чому це працює навіть для «нетворчих» людей?
Метод випадкового слова не вимагає натхнення, особливого таланту чи вільного часу. Він використовує те, що у вас вже є: аналітичний розум, глибоке знання своєї сфери і здатність знаходити зв’язки між речами.
Саме так народжуються нові формати послуг, несподівані аргументи в суді, свіжі підходи до переговорів. Не з порожнього місця, а з вашого ж досвіду, просто побаченого під іншим кутом.
Сучасні компанії-єдинороги — це суцільне втілення методу «Провокації» (PO), який теж можно використовувати. Латеральне мислення дозволило бізнесу зламати багатовікові шаблони:
Uber: Найбільша у світі служба таксі… не володіє жодним автомобілем.
Airbnb: Найбільша мережа для проживання… не має власної нерухомості.
Netflix: Телебачення… без розкладу програм і реклами. Усе це починалося як абсурдні провокації, які логічне мислення відкинуло б на першій же нараді.
Тепер це основа сучасної економіки.
Але для того щоб креативити, ви має звернути увагу в першу чергу на фізіологічні фактори, бо творчість вимагає базового відчуття безпеки. Виснаження, перебуття в довготривалому стресі, порушення сну, перевантаження інформацією — це те, що блокує творчу енергію. Саме тому найкращі ідеї приходять в моменти, коли ви за кермом і просто дивитесь на дорогу, або коли ви приймаєте душ. Бо мозку потрібна нудьга і розслаблення, для того, щоб знайти щось новеньке
Тому піклуйтесь про себе, та читайте книги не зі своєї сфери, спілкуйтеся з людьми з інших професій, навмисно порушуйте власні ритуали, пробуйте нові страви, ходіть новими шляхами. Бо щоб мозок видавав нові ідеї на виході йому потрібен новий матеріал на вході)